Посилання

 
Донецька обласна державна адміністрація
 
Міністерство молоді та спорту України
 
Національний олімпійський комітет України
 
 

 
Донецький обласний спеціалізований фаховий коледж спортивного профілю ім. С. Бубки
 
 
 
 


Танці на візках як стимул до життя: спортивний шлях Сніжани та Володимира Керничних

Єдина в Донецькій області танцювальна пара на візках – подружжя Сніжана та Володимир Керничні зі Слов’янська – своє сходження до спортивних вершин розпочала перемогою на чемпіонаті України в 2010 році. Перший міжнародний успіх прийшов у 2013-му: «золото» на Кубку Континентів та «срібло» на чемпіонаті світу в Токіо відкрили їм двері до основного складу збірної України.

Цьогоріч Керничні додали до свого доробку срібні медалі міжнародного турніру в Нідерландах«золото» та «бронзу» світової першості в Бельгії – за ці досягнення вони за підсумками квітня та жовтня визнавалися в Донецькій області кращими представниками серед осіб з інвалідністю. Лауреати спортивного року Донеччини – 2017 розповіли про те, як їм даються перемоги.

Від перших па до перших міжнародних нагород

«До того, як прийти в спортивні танці, я пробував себе в інших видах спорту, - згадує початок кар’єри Володимир Керничний. - Спочатку піднімав штангу, трохи брав участь у гонках на візках: фігурне водіння, марафони 10, 20 км. Зі Сніжаною ми познайомилися 10 років тому, а танцями займаємося вже більше 7 років.

Коли ми їздили на фестивалі по країні, під час показових виступів танцювали «для себе». А потім, поступово, перейшли на більш високий рівень, почали виїжджати за кордон. Що стало причиною? І тренер допоміг, і самі розвивалися, черпали інформацію з того ж Інтернету. У 2013 році першими міжнародними змаганнями для нас став Кубок континентів у Москві (результат – перше місце). А після чемпіонату світу того ж року в Токіо, де посіли друге місце, мене і Сніжану включили до основного складу збірної України, і нам присвоїли звання майстрів спорту міжнародного класу.

Чому спортивні танці? Тут більше руху, більше життя. Якщо піднімати штангу – там працює певна група м’язів, правильно? А в танцях працює все тіло, усі м’язи. До того ж, приємно своїм танцювальним виступом дарувати глядачам радість».

«Тренер Олена каже нам: не думайте, яке місце посядете, - розповідає Сніжана Кернична. - Головне – станцювати так, щоб було внутрішнє відчуття того, що виклався на повну, і обов’язково отримати задоволення. Якщо ти отримуєш задоволення – значить, і глядач, який дивиться на тебе, це розуміє, і теж отримує задоволення. Судді зазвичай такі моменти помічають, що дає плюс парі.

Планово ми займаємося з нашим тренером два рази на тиждень по дві години, якщо немає певної підготовки до якогось чемпіонату. Якщо ж нас чекає виїзд – намагаємося ще більше зустрічатися, щоб набирати темп. Тому що на зборах ми отримуємо велике навантаження від головних тренерів національної команди України на чолі з Оленою Чиж, де заняття щодня по 5 годин.

Ми танцюємо якусь певну схему, а потім протягом усього року намагаємося вносити корективи – йде «шліфовка», додаються якісь нові рухи, якась «фішечка». З самого початку ми займалися тільки програмою «Стандарт». Буквально з минулого року у нас з’явилася «Латина» (латиноамериканська програма), і у мене – «Сінгли» (особисті змагання). Виступати в чотирьох програмах – це дуже велике навантаження, і фізичне, і моральне. Але кожен раз чомусь хочеться щось ще новеньке, це просто затягує, хоч і важко... Зараз я шукаю собі партнера ходячого, здорового спортсмена, щоб виступати ще й у класі «Комбі».

«Уже пішов восьмий рік, як я почала з ними займатися, - згадує тренер Володимира і Сніжани Керничних Олена Харченко. - Познайомилися випадково: директор клубу «Марафон» Анатолій Пиріг запропонував мені спробувати проводити тренування. Спочатку я не знала, як мені працювати. Як хореограф-постановник, я зробила показовий номер на своїй «базі», яку мала на той момент. Потім, коли дізналися, що можна потрапити до збірної України, почали посилені тренування. Досягнувши цієї мети, на зборах я поспілкувалася з головним тренером, іншими тренерами, що допомогло мені отримати важливий досвід для майбутньої підготовки до змагань саме з бальної хореографії («Стандарт», «Латина»).

У наших тренуваннях ми робимо акцент, природно, на коляску – повороти, пересування, де важливі технічність, синхронність. Рахунок, музикальність – пара обов’язково повинна рухатися в музику, адже судді дуже звертають на це увагу».

Підсумовуючи 2017 рік

«Взагалі, команда України кожен раз, як приїжджає на якісь змагання, забирає левову частку «золота», - з посмішкою говорить Сніжана Кернична. - Цього разу на чемпіонаті світу у нас вийшло 9 золотих, 2 срібних і 4 бронзові медалі, що принесло нашій країні перше командне місце. Дуже приємно, коли кожен раз під час нагородження звучить гімн України.

На чемпіонат світу-2017 зібралися представники 23-х країн – досить велика конкуренція. У кожній категорії було дуже багато спортсменів. У «соло» майже всі танцюють – практично ті ж, хто і в «комбі», і в дуетах. Адже це додаткова можливість отримати гарне місце або вийти у фінал хоча б.

Там, де я танцюю «Фрістайл», – це шоу-програма. Я готую номер на 2 хвилини під свою музику. Є ще «Women’s Singls Class 1» – це спортивна програма: вальс, танго, самба, румба і джайв. Тут уже яку музику поставлять, під таку і танцюємо. Якщо учасниць вісім – то танцюємо одним заходом усі 5 танців. Якщо дівчаток 12-15-20, то йде декілька заходів, у кожному з яких по черзі виконується один танець. У фіналі залишається 6 осіб.

Те ж і в парних змаганнях – на паркет одночасно виходить від 4 до 6 пар. Програма «Стандарт» включає 5 танців: вальс, танго, віденський вальс, фокстрот і квікстеп. Яку саме музичну тему поставлять – ми не знаємо, для кожного виходу звучить нова. Програми «Стандарту» та «Латини» (латиноамериканські танці) значно відрізняються. «Стандарт» – він більш спокійний. Так, тут є швидкий танець квікстеп або пристрасний танець танго, але з «латиною» вони не зрівняються. Це дуже швидкі танці, йде більше витрат енергії, сил, де ледве не вистрибуєш зі своєї сукні!

Звичайно, у плані фізичної підготовки було трохи важкувато переходити зі «стандарту» в латиноамериканські танці. Але, тим не менше, була мета: хотілося брати участь у більшій кількості програм. Ось приїжджаєш на якийсь турнір, а у тебе тільки «Стандарт». У перший день станцював, а другий день – сидиш. Хлопці танцюють, а в тебе таке відчуття – теж би вискочив на паркет. Тому ми і вирішили розвиватися, йти вперед».

 

«Враження від міжнародних змагань 2017 роки тільки хороші, адже ми конкурували зі спортсменами з багатьох країн, - підсумовує Володимир Керничний. - При цьому у нас вже є друзі, яких ми підтримуємо, спілкуємося за допомогою Facebook, вітаємо один одного з днем ​​народження. Хоч на змаганнях усі стають суперниками, але немає такого, щоб хтось комусь вставляв палки в колеса. Дружня атмосфера витає і на паркеті, і поза ним.

Наші результати ростуть, але треба розуміти, що і конкуренти не стоять на місці, багато нових пар з’являється, багато молоді. Для свого розвитку ми багато займаємося на тренуваннях. Енергію черпаємо за рахунок подолання труднощів, а також за рахунок колективу. Коли ми командою в 12 чоловік виїжджаємо на змагання, то кожен вболіває за партнерів по збірній. Поки ми чекаємо свого виступу, кричимо тим, хто на паркеті: «Вперед! Ура! Молодці!».

Взагалі, за кордоном нас добре приймають. Наприклад, на вулицях в Італії люди, побачивши нас у формі, кричать на підтримку «Україна!». А в Німеччині місцевий перехожий вітав нас словами «Слава Україні!».

«Звичайно, я дуже пишаюся моєю парою, - ділиться своїм враженням про сезон Олена Харченко. - Була зроблена велика робота. Маю велику надію і на подальший їх успішний виступ на інших чемпіонатах.

Я захоплююся їхньою цілеспрямованістю! У них стільки сил, терпіння... Вони просто хочуть танцювати, хочуть рухатися, хочуть працювати! А тренування йдуть дуже складні. Іноді за станом здоров’я буває – то голова болить, то руки, то ще щось, але не дивлячись ні на що вони приїжджають і тренуються. Тренування – найсвятіше, адже тільки завдяки постійній роботі такий є результат. Великий проміжок часу без танців дуже позначається на спортсменах. А останні три-чотири роки поспіль, навіть їдучи в ту ж Одесу на місяць, вони брали із собою музику, виходили в фойє і тренувалися, при тому, що мене не було поруч».

 
 

Стимул до життя

Спершу танці на візках практикувались як спосіб ефективної фізичної реабілітації людей з ураженням опорно-рухового апарату. Нині це вже вид спорту, популярний у багатьох країнах світу. Танцювальна пара Сніжна і Володимир Керничні погоджуються, що для них відомий вираз «Рух – це життя» є буквальним. Більше того, своїми досягненнями вони доводять усім людям з інвалідністю, що при великому бажанні можливе усе. І запрошують усіх у новий спеціалізований клуб, який відкриється невдовзі.

«Більшість залів у Слов’янську для нас недоступні, і ми завжди тренувалися в напівпідвальному приміщенні на клубі «Марафон», де хоча б є пандус, - каже Сніжана Кернична. - Перший час ми танцювали взагалі на «стяжці», покритій лінолеумом. Потім нам допоміг колишній мер міста Слов’янська Анатолій Левіт – у залі поклали плитку. Але все одно важко на плитці танцювати. Коли ми приїжджали на збори – кілька днів звикали до іншого покриття (ламінату). І весь час мріяли, щоб у нас були такі хороші підлоги».

«Багато часу йшло на те, щоб дістатися до залу і зворотна дорога додому, - продовжує Володимир Керничний. – Добратися машиною – це займає хвилин 40. Тренування від двох до трьох годин, а потім назад знову хвилин 40».

«Проект на грант в ПРООН для нас написала волонтер Маша Муравйова, - деталізує Сніжана Кернична. - Первісна його мета була в тому, щоб відремонтувати приміщення клубу «Марафон». Але коли ми виграли грант, нам запропонували варіант з пошуком іншого приміщення. Пройшов рік, ми приміщення знайшли, і зробили в ньому ремонт. Там є пандус, санвузли, обладнані для людей з інвалідністю. Танцювальний зал з дуже хорошим покриттям, величезними дзеркалами. Ми постійно були на зв’язку з будівельниками, які запитували у нас – якої ширини двері робити, розетки на якій відстані ставити. Найважливіше – це не тільки клуб для танців, але й центр для всіх людей з інвалідністю, які можуть тут безкоштовно займатися на тренажерах, грати в теніс, настільні ігри. Подібного центру у Слов’янську не було.

Для нас танці – це основний вид діяльності, але ми намагаємося брати участь і в інших напрямках. Наприклад, їздимо на марафони в Покровськ, у Бахмут, до Краматорська. Я і в теніс грала, і в дартс, і в шашки, шахи. Вважаю, що в нашому становищі ми повинні займатися такими спортивними змаганнями, нехай і не професійно. Сидячи у візку, люди засиджуються, органи перестають нормально працювати. А потрібно, щоб тіло весь час було в русі, щоб в органи надходив кисень і все таке інше. Для того щоб не хворіти, більше прожити, ми повинні чимось займатися обов’язково! Я знаю, є дуже багато людей з інвалідністю, які сидять по домівках і себе жаліють. Але це не є добре. Наш новий клуб «Стимул до життя» розташований за адресою: вулиця Торська, 4 – ми запрошуємо туди всіх. Приходьте, спілкуйтеся і займайтеся спортом!».

 

Біографічні довідки

Кернична Сніжана Олексіївна – майстер спорту України міжнародного класу з танців на візках, з 2014 року член штатної збірної України з танців на візках.

Народилась у 1978 році. Інвалід дитинства.

У 2005 році перший раз брала участь у відкритому чемпіонаті України в класі комбі стандарт категорія 1, де з партнером Дмитром Блохіним посіла 2 місце та виконала норматив кандидата у майстри спорту.

У 2007 році на Кубку Євразії з партнером Антоном Йони в класі стандарт посіла 2 місце.

У 2016 році на Кубку світу здобула дві срібні медалі в особистих змаганнях («Single Women Freestyle», «Single Women Standart + Latina»).

У 2017 році на чемпіонаті світу здобула дві бронзові медалі в особистих змаганнях («Women's Singls Class 1» та «Women's Singls Freestyle Class 1»).

Керничний Володимир Ярославович – майстер спорту України міжнародного класу з танців на візках, з 2014 року член штатної збірної України з танців на візках.

Народився 13 липня 1972 року в селищі Смисівці Тернопільської області. У 1987 році закінчив восьмирічну школу, після чого вступив до Поморецького СПТУ № 74 м. Львів, де отримав професію радіооператора.

У 1997 році отримав травму, в наслідку якої був вимушений сісти в інвалідний візок. З того моменту почалось «нове життя» і пошук себе в ньому. Одного разу, дивлячись телевізор, побачив репортаж про танцюристів на візках і з того моменту захопився цим видом спорту. Володимир та Сніжана, тоді ще Сафошкіна, уперше зустрілися на марафоні серед спортсменів на візках у м. Сакі (АР Крим), і згодом одружилися.

Спортивні досягнення Керничних у танцях на візках:

- у 2010 році посіли 1 місце на чемпіонаті України в програмі дуо стандарт клас 1 (за результатами цих змагань виконали норматив майстра спорту України);

- на чемпіонатах України 2011, 2012, 2013 років, Кубку України 2012 року здобули золоті медалі в програмі дуо стандарт клас 1;

- у 2013 році на Кубку Континентів у м. Москва Керничні були кращими в програмі дуо стандарт 1 клас, на чемпіонаті світу посіли друге місце в тому ж класі, після чого отримали звання майстрів спорту України міжнародного класу;

- у 2015 році посіли 4 місце на чемпіонаті світу в програмі дуо стандарт 1 клас;

- у 2016 році стали срібними призерами Кубку світу в програмі дуо стандарт 1 клас, чемпіонату Європи в програмі дуо стандарт 1 клас, посіли 5 місце в програмі дуо латина клас 1+2;

- у 2017 році на міжнародному турнірі в Нідерландах здобули срібні медалі в програмах дуо латина і дуо стандарт, на чемпіонаті світу посіли 1 місце в програмі дуо латина, 3 місце в програмі дуо стандарт 1 клас.

Харченко Олена Анатоліївна – тренер зі спортивних танців.

Народилась 26 червня 1980 року.

Має вищу педагогічну освіту. У 2002 році закінчила Слов’янський педагогічний інститут.

З 2002 року працює вчителем обслуговуючої праці в загальноосвітніх школах № 17 м. Слов’янськ.

У 2003 році стала керівником танцювально-сучасного клубу «Гранд». Вихованці клубу з 2007 року беруть участь у обласних та всеукраїнських змаганнях.

З 2010 року стала тренером Керничних Сніжани та Володимира – єдиної в Донецькій області танцювальної пари на візках.

З 2014 року – тренер та суддя обласних та Всеукраїнських конкурсів сучасної хореографії «WORLD UNION».

12.12.2017

Новини

Перелік спортивних секцій для ВПО з Донеччини

 

Кращі спортсмени і тренери Донеччини в 2023 році

  

 

Управління в соціальних мережах