Антоніна Єфремова: Випускники училища відрізняються від інших людей

Серед тих, хто завітав 1 вересня на свято першого дзвоника в Донецькому вищому училищі олімпійського резерву імені Сергія Бубки, був і ряд видатних спортсменів Донеччини – випускників цього навчального закладу.

Антоніна Єфремова – майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики, переможниця Всесвітньої універсіади, неодноразова чемпіонка Європи, рекордсменка України, фіналістка чемпіонату світу, учасниця двох Олімпійських ігор 2004 і 2008 років. Народилася в Часів Ярі.

- Наскільки важливим у Вашому житті був етап навчання в училищі? І коли це було?

- У Донецьке вище училищі олімпійського резерву імені Сергія Бубки я поступила в 1999 році, на відділення легкої атлетики в 11-й клас. Тут я починала з результатом першого розряду. Тренера говорили, що в мене є перспектива, але я не надто вірила в це. А процес поєднання навчання і спорту, який тривав для мене 3 курси в училищі, дав немов би стрижень – певно, завдяки організованості колективу і дисципліні. По закінченню училища олімпійського резерву я в Амстердамі стала чемпіонкою Європи серед молоді.

Училище робить дітей самостійними, і вони самі планують свій день. Батьки, які віддають дітей в училище олімпійського резерву, я думаю, роблять дуже гарний вибір. Тому що якщо взяти інші заклади – вони добре спрямовані на навчання, але в ДВУОР є дещо більше. Так, можливо, випускник училища не стане великим спортсменом, проте він по меншій мірі буде достойним громадянином України. Тому що він матиме гарне виховання, він буде організованим, буде здоровим.

- Коли ви фактично знаходитеся у великій спортивній сім’ї, слідкуєте за результатами своїх однокурсників по училищу? І під час навчання, і після свого випуску?

- Так, звичайно. Постійно зустрічаєшся із цими людьми, багато хто з них є спортсменами високого рівня. Проте не всі стають чемпіонами і досягають спортивних висот – хтось іде, наприклад, у науку, у бізнес. Але ці люди відрізняються від звичайних тим, що мають інший світогляд. Вони по-іншому виховані. У мене дитина пішла в четвертий клас, і якщо вона захоче займатися спортом, я думаю, буде непогано, якщо піде вчитися в училище. Тим більше, у ДВУОР завжди гарні педагоги, гарні тренери підбираються.

- А як дітям прийняти рішення йти в спорт?

- У дитинстві, звичайно, батьки мають розгледіти всі таланти дитини, підштовхнути. Але якщо говорити про училище, то тут вже більш зрілі, дорослі особистості. Вони повинні самі приймати рішення, усвідомлено. Що це будуть спортивні тренування, і це далеко не фізкультура, що треба буде віддавати себе всього для досягнення кращих результатів. Це тренування два рази на день. Навчання – не тільки як у школі, а ще й предмети, які йдуть по спорту, вивчають фізіологію, біохімію. Хорошому спортсмену потрібно розбиратися у всьому. Дурна людина не може бути хорошим спортсменом. Це просто міф, що атлети неписьменні. Навпаки, багато хто зі спортсменів закінчують інститути з відзнакою, становляться кандидатами наук.

- Антоніна, зараз в основному чому Ви присвячуєте свою діяльність?

- Зараз я трохи відійшла від спорту, працюю в іншій сфері. Але тим не менш раз на рік тут, у Артемівську, проводжу легкоатлетичні змагання серед молодших і старших юнаків. Цього року це будуть вже 12-ті змагання. Але якщо діти прохають мене про якусь допомогу, підказку, питають про змагальний і тренувальний досвід, я із задоволенням йду на контакт, спілкуюся – мені це навіть цікаво. Хоча, звичайно, не бачу себе тренером.

- Фізичну активність продовжуєте? Певно, після насиченої спортивної кар’єри важко кинути звичний режим?

- Після закінчення кар’єри спортсмена спочатку нічого не хотілося робити. Але зараз для себе тренуюся, адже ж самій хочеться постійно бути у формі. Та і звикаєш протягом тривалого часу отримувати певне навантаження, отримуєш від цього вже задоволення.